Жалко

Жалко, нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше.

Сучасні словники

ЖАЛЬ 1, жалю, чол.

1. Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота. І жаль, і горе, і кохання — все заразом піднялось в її душі й неначе затопило всю її душу слізьми (Нечуй-Левицький, II, 1955, 238); Ой із журби та із жалю.. Погуляю понад морем Та розважу своє горе (Тарас Шевченко, II, 1953, 152); Великий жаль за рідною матір'ю проніс через усе своє життя Коста Хетагуров (Павло Тичина, III, 1957, 409).

На [превеликий] жаль, вставне словоспол. — виражає жалкування з приводу чого-небудь. На превеликий жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258); Дід зітхнув. На жаль, тут не було ніяких сумнівів: донька не повернеться (Юрій Яновський, I, 1958, 562).

2. Співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття. Тільки в серці збиралась ненависть до Петра та жаль до Насті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23).

Синоніми

1. сум

2. туга

3. скорбота

4. (до кого) співчуття

5. жалісливість

6. жалість

7. нарікання

8. бідкання

9. скарги

10. жалко

11. шкода.