Елегія

Елегія, -гії, ж. Элегія. Як би ви знали, паничі, де люде плачуть живучи, то ви б елегій не творили. Шевч. II. 152.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у академічному словнику http://sum.in.ua/s/Eleghija https://docs.google.com/document/d/10Lq6QIYMhDwBQTYe8lAzas2vANQ7xxYJrwFRdhj_E1c/edit https://m.youtube.com/watch?v=Ie61kd4SM_Q

https://docs.google.com/document/d/1E5JoTn7xIgdaSjx5G8yAkYGT_6CH5-Khn3sO5oTP6gI/edit

Еле́гія (грец. ἐλεγεία — журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фріг. elegn — очеретина, очеретяна сопілка) — один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту. Ліричний вірш задумливого, сумного характеру. В античній поезії — вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми. Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру. Смуток, меланхолія.