Діякон
Діякон заст. як диякон - з грецького διάκονος — «служитель», клірик в християнстві, духовна особа. Це перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Церкви. У його обов'язки входить співслужіння єпископам і пресвітерам при уділенні ними святих Таїнств, здійсненні богослужінь.
Зміст
Словарь української мови
Дія́кон, -на, м. = Дякон . Священники-діякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Український тлумачний словник
-а, ч., застосовується Диякон.
Академічний тлумачний словник
ДИЯ́КОН, а, чол., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин. Ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 93); Багато віруючих несли ікони, простуючи слідом за священиками і патлатими дияконами (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 332).
Словник іншомовних слів
Диякон - служитель у церкві, що допомагає священикові під час відправи.
У християнстві
У період формування церковної ієрархії у II–III ст. н. д. в їх функції входить нагляд за порядком в громаді. Прислуговують іншим клірикам у вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Так само, якщо в релігійній громаді понад 700 парафіян з благословення старшого клірика (пресвітера або єпископа) у крайній потребі (з виправданих причин у канонічному порядку) — можуть відслужити панахиду, похорон, акафіст, молебень, Вечірню, Утреню. А також — викладати в недільній школі. Диякона не слід плутати з дяком, який є педставником нижчого кліру.
Формування дияконів відбувається так само, як і інших кліриків (пресвітерів з єпископами) — в духовній семінарії або в духовній академії (повністю завершена освіта).
