Дядинка, дядиночка, -ки, ж. Ум. отъ дядина. Пестл. до дядина. — Не лайтеся на нас, дядинко рідна, — звертався з пробаченням до Мелашки завжди чемний до неї Богдан (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 114).
