Дух
"Словарь української мови"
Дух, -ха и -ху, м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. Боюся твого сина й духу. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. Дух ледві зводить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. Важким духом дихати на кого. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. Нечистим духом дихати на кого. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. Що духу. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). Що духу є зіпає. Кричить во все горло. Без духу прибігти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. Духом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68). 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. Нагнати духу. Напугать. Ном. №4181. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. Нема ні духа. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. К. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляний. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. Душок. Дух — принцип життя в енергії в людині і тваринах, певного часу вважався (і вважається в певних колах сьогодні) істотою, яка складається з особливо витонченої субстанції, такої як дихання чи тепле повітря, відокремлюваної від тіла, таємничої за природою, і приписуваної божественному походженню.
Вікіпедія — вільна енциклопедія
Об'єкт («організм»), під яким розуміється частина людської істоти, яка є нетілесною і невидимою і характеризується розумовими здібностями, особистістю, самосвідомістю, і волею; іншими словами просто розум протиставлений тілу. Субстанція чи універсальний аспект реальності, який вважається незалежним від матерії, і якій він є також протилежним. У Біблії — творча та оживляюча сила чи божественний вплив Бога (Йоіла 2:28). Раціональна, надприродня істота без матеріального тіла, як янгол, демон, ельф, фея і т. д.; більш специфічно — така ж істота з певним характером чи особливим місцезнаходженням чи полем дії: злий дух. Відокремлена від тіла душа, уважана, як очевидною для відчуттів, часто як видима чи маюча якись вид матеріального тіла: привид, мара: Гамлет бачив дух свого батька. Особа, що розглядається у відношенні до будь-якої особливої діяльності, характеристики чи темпераменту: ведучий дух в громаді. Стан розуму, настрій, темперамент: Успіх підняв його духа Жвавість або енергія; пристрасть; ривок; стрімкий дух; вогонь: напад зроблений з духом. Гаряча вірність чи відданість: шкільний дух Емоційна частина чи почуттєва частина людини; іншими словами просто серце. Характерний темперамент чи нахил періоду або руху: дух Реформації. В середньовічній фізіології, один з трьох ступенів духа з яких складається людське тіло: природний дух, розміщений в печінці, якому підпорядковуються процеси харчування, росту та розмноження; життєвий дух, розміщений в серці, і який циркулює тепло і життя через тіло; тваринний дух, розташований в мозку, який керує мисленням і передає здатність руху і відчуттів до і через нерви. Дихання; життя
Ілюстрації
|
|
