Дурисвіт

Дурисвіт, -та, м. 1) Обманщикъ, шарлатань. Ком. І. 29. Грин. І. 212. 2) = Дурилюд 2. Вх. Пч. II. 12.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 438.

1.Той, хто обдурює кого-небудь; нещирий, нечесний у стосунках з іншими. [Текля:] Сьогодні пригорнеш її, завтра другу, а там третю. [Охрім:] Що ж то я такий.. дурисвіт? (Марко Кропивницький, I, 1958, 381); — Розкажи іще, чоловіче добрий, — прохає і Григорій Волошин, хоч вірить і опасається [побоюється] вірити в ці чутки, бо ж усе життя дурисвіти водять за ніс мужика (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 371);

2.Уживається як лайливе слово. [Пріська:] О.. це вже знову витіяв щось той дурисвіт. Дражниться та й дражниться з чоловіком (Степан Васильченко, III, 1960, 78); — Сам лізь туди [у багнюку], дурисвіте, а я гляну, якою свинею ти станеш, та досхочу посміюся з тебе (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 91).