Дуже
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ДУ́ЖЕ, присл. - у великій мірі, надто, надзвичайно. Еней же їхав щось несміло, Бо море дуже надоїло (Іван Котляревський, I, 1952, 109); Вона була дуже схожа з лиця на Нимидору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 224); Самій [Галині] стало дуже смішно з себе (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 9); Ант ходив по хижі дуже тихо (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8).
Ілюстрації
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 432.
