Допомагати

Допомагати, -гаю, -єш, сов. в. допомогти, -можу, -жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамови підросли і допомагали батькові у походах. К. ЧР. 14. Як міг, так допоміг. Ном. № 4540. Роби, небоже, то й Бог допоможе! Ном. № 68.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДОПОМАГАТИ, аю, аєш, недок., ДОПОМОГТИ, можу, можеш, док.

1. Подавати допомогу кому-небудь. Селянство не словами, а ділами показало, що воно хоче допомогти і допомагає пролетаріатові, який завоював владу, здійснити соціалізм (Ленін, 27, 1951, 110); Працювала Лукія куховаркою, а нагодувавши людей — йшла допомагати копати землянки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 372); Невдовзі він сам знайшов спосіб допомагати родині (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 10); Добрі люди якось допомогли Галі поховати матір, і стала Галя жити сама одна (Марко Вовчок, I, 1955, 315); Гриць провів нас аж до якогось порожнього вагона й допоміг вилізти усередину (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 35).

2. Робити певний вплив, давати потрібні наслідки. «Цяця» [собака] так само повзла, як і вони, зовсім забула гавкати й чула гітлерівця за квартал, що дуже допомагало хлопцям (Юрій Яновський, II, 1954, 44); — Думає [батюшка], що рясою можна брехню прикрити. А вона все одно смердить, і пахощі ладану не допомагають (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 158);

// Приносити користь, виліковувати. Ці баби збирають всіляке зілля, відоме тільки їм, і воно допомагає від усяких хвороб (Олесь Донченко, VI, 1957, 20); Таблетки, здається, допомагали, біль у голові затихав (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 204).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 373.

Ілюстрації