Доки

Доки и док, нар. 1) Доколѣ, до какихъ поръ. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? Шевч. 2) Пока. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. Дотим я тебе вірно кохала, доким нещирість твою дознала. Чуб. V. 386. Доки теплий. До полусмерти (бить). (Бив) доки теплий. Св. Л. 161. Не доки. Не безъ конца же. «Пора б уже їх в хату звати», сказав я старостам своїм, «та молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм!» Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити. Гол. І. 20.