Догана

Догана, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана за те мій батько багач. Чуб. V. 1139. Догану дати. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Мет. 317. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Чуб. V. 1157. Свита добра, ніхто догани не дасть. Борз. у. Ум. Доганка, доганонька, доганочка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Чуб. V. 118. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва. Чуб.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980 — Т. 2. — С. 338.

ДОГА́НА, и, ж. Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. Краще розумна догана, ніж дурна похвала (Укр.. присл.., 1955, 394); І поет від свого люду Не почує слів догани (Л. Укр., І, 1951, 386); // Офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків, чийогось ставлення до роботи і т. ін. [Ромодан:] Скажіть, Федоре Гавриловичу, а за що вам дали сувору догану в сорок другому році? (Корн., II, 1955, 299); Правильно зробив комсомольський комітет, знявши з нього догану (Руд., Вітер.., 1958, 432).

Словник синонімів Караванського

ДОГАНА - осуд, несхвалення, засудження, осудження, огуда, р. погудка, гана; (від учителя) нотація, мораль, жм. молитва, з. нагана.

Етимологія

ГА́НА

ГА́НА «осуд, ганьба, сором»

• псл. gana, ganīti, пов’язане з goniţi «гонити» як варіант з іншим ступенем чергування голосних;
• пор. укр. ганяти, р. нагоняй «прочухан»;
• виводиться ще (ЭССЯ 6, 99) з псл. ganati «говорити»;
• незадовільне з фонетичного боку зіставлення з псл. gaďb «гад» (Miki. EW 60; Osten–Sacken KZ 44, 158) і про запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. hona «ганьба, образа, глузування», нвн. Hohn) (Gebauer І 403; Bern. I 376), як і деякі інші пояснення (Machek ESJČ 159–160; Marvan LF 84, 31);
• р. [ганить], бр. ганіць, n. gana «догана», ganić «осуджувати, докоряти», ч. hana «догана, образа», haniti, haněti «ганити», вл. hanić «осуджувати», нл. ст. gańba «ганьба»;

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

1. ган «ганьба»
2. гана «догана»
3. ганаба
4. ганебний
5. ганити
6. ганібний
7. ганобний
8. гань
9. ганьба
10. ганьба «сором»
11. ганьбити
12. ганьбитися «соромитися»
13. ганьбливийж
14. ганьбувати
15. ганьмо
16. догана
17. ж «тс.»
18. нагана «догана»
19. перегана «перебирання, бракування»
20. переганка «тс.»
21. пригана «тс.»

ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ

Слово	Мова
ганіць «догана»«осуджувати, докоряти»	білоруська
hanić «осуджувати»	верхньолужицька
gańba «ганьба»	нижньолужицька
gana	праслов’янська
ganati «говорити»	праслов’янська
gaďb «гад»	праслов’янська
нагоняй «прочухан»	російська
ганить	російська
ганяти	українська
hana «догана, образа»«ганити»	чеська
haniti «догана, образа»«ганити»	чеська
haněti «догана, образа»«ганити»	чеська
ganīti	?
goniţi «гонити»	?
gańba «ганьба»	?

ДОГА́Н

ДОГА́Н «сорт тютюну»

• запозичено з угорської мови (можливо, через посередництво словацької);
• уг. dohány «тс.» походить від тур. duhan «дим; тютюн», яке, можливо, через посередництво перс. duxān «тс.», зводиться до ар. duhān «дим»;
• п. [duchan] «тютюн», ч. [dohán, dohan, doháň], слц. dohán, [duhan, ducháň], болг. духа́н, схв. дỳхāн, дỳвāн, слн. duhán «тс.»;

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

1. довган
2. дохан
3. дуга́н «тс.»
4. дуганчак «кисет»
5. дуганя́р «торговець тютюном»

ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ

Слово	Мова
duhān «дим»	арабська
духа́н	болгарська
duxān «тс.»	перська
duchan «тютюн»	польська
дỳхāн	сербохорватська
dohán	словацька
duhán «тс.»	словенська
duhan «дим; тютюн»	турецька
dohány «тс.»	угорська
duhan	українська
ducháň	українська
дỳвāн	українська
dohán	чеська
dohan	чеська
doháň	чеська

Джерело: Онлайн-бібліотека "Горох"

Ілюстрація

Приклад догани