Диявольський

Диявольський, -а, -е. Дьявольскій. Тоді повів Ісуса дух на спокусу диявольську. Єв. Мт. IV. 1. Бачить диявольський син, що бісова баба гаразд таки засмутила чоловіка. Стор. І. 3. 1. Прикм. до диявол. День і ніч, літо і зиму святий [з книги «Житія»] мужньо обганявся на стовпі від мирських диявольських спокус (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 396); Париж, Париж, диявольський казан (це ж ти так звав його, Огюст Барб'є?) (Павло Тичина, I, 1957, 200); // перен. Такий, як у диявола; підступний, злий. Недарма в народі про них [сектантів-трясунів] кажуть: «Борода єпіскопа, а хватка диявольська» (Наука і життя, 8, 1958, 50); Диявольський злобний розум Хоми Хамелі зрештою знайшов, чим мене вразити. Він каже, що я художник-кар'єрист (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 54). 2. розм. Надзвичайно сильний за ступенем вияву. Після незначної ранкової паузи психічні атаки гітлерівців почалися знов з тою ж диявольською настирливістю (Іван Ле, Право.., 1957, 190); Наводив [Орлюк] переправи по горло в воді, під диявольським обстрілом, серед битої криги (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 297).

Ілюстрації