Дитиня
Дитиня- 1. Те саме, що дитя. — Дитиня дала-бись до мене, а сама [дочка] до Львова в мамки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 338). 2. перен. Маля птаха. Беркут кубло в'є на скелі, Як почує дитинят, І під крилами в оселі Береже своїх птенят [пташат] (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 224).
Сучасні словники
ДИТЯ́, яти, сер. Зменш.-пестл. до дитина. — Щоб часом якого лиха там з ним не скоїлося. Дитя ж воно ще (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 395); — Спасибі батькові й матері, що своє дитя рано будили і доброму ділу навчили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 72); [Річард:] Ні, не здіймається рука на тебе [статую], дитя моєї розпачі і туги (Леся Українка, III, 1952, 122); О, що за даль ясна, що за цвітінь чудова, Співучий Києве, дитя живих століть! (Максим Рильський, I, 1956, 158); * У порівняннях. Марія.. стрепенулась. Пригорнулась, Неначе злякане дитя, до Йосипа свого старого (Тарас Шевченко, II, 1953, 309).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
