Дитинний

Дитинний, -а, -е. Дѣтскій, рябячій.

Академічний тлумачний словник ДИТИ́ННИЙ, а, е, діал. Дитячий. В голові все нові.. видумки дитинні, все сміються сі невинні очі карі та живі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 431).

Словник відмінків

відмінок однина множина чол. р. жін. р. сер. р. називний дити́нний дити́нна дити́нне дити́нні родовий дити́нного дити́нної дити́нного дити́нних давальний дити́нному дити́нній дити́нному дити́нним знахідний дити́нний, дити́нного дити́нну дити́нне дити́нні, дити́нних орудний дити́нним дити́нною дити́нним дити́нними місцевий на/у дити́нному, дити́ннім на/у дити́нній на/у дити́нному, дити́ннім на/у дити́нних

Словник синонімів

ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙрозм., ДИТИ́ННИЙрозм.,ДИТИ́НЯЧИЙрозм.,ДІТО́ЧИЙдіал.В уяві Небесника з’явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Рильський); Здалека учула [пані] дитинний крик і плач (Н. Кобринська); Він падає. В очах -- печаль дитинна (В. Коротич); Не цурається правди мудрець, Хоч вона й з уст дитинячих буде (І. Франко); Я мало знаю сучасну діточу літературу (М. Коцюбинський).