Дзюб

І. Дзюб, -ба, м. Клювъ. Угор. Ум. Дзюбик, дзюбок.

ІІ. Дзюб! меж., выражающее клеваніе. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ДЗЬОБ, рідко ДЗЮБ, а, чол. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин. Його голова, прикрита чорною драною шапкою, нагадувала нічну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими очима (Нечуй-Левицький, II, 1956, 216); — Іхтіологи, здається, кажуть, що меч-риба своїм дзьобом іноді пробиває обшивку корабля в океані... (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 180); Посварилась сойка з дубом, А за що — бог знає; Грозить кігтями і дзюбом, Верещить і лає (Іван Франко, XIII, 1954, 327); // перен. Такої форми деталь, пристрій у знаряддях праці і т. ін. Щоб комбайн з соломопресом обслуговувала одна людина, на пресі встановлена світлова сигналізація обриву шпагату і звукова сигналізація намотування шпагату на дзьоб (Колгоспник України, 8, 1961, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 268.

Словник синонімів

ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин),НІС, ДЗЮБ рідше.На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М. Томчаній); Підібгавши ногу, красувалася чапля, з чорного носа капала вода (Григорій Тютюнник); Роззявить [півень] дзюба і визирається, наче очі йому зараз вискочать (Марко Вовчок).

Ілюстрації