Дзеленькати

Дзеле́нькати, -каю, -єш, гл. Звенѣть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Камен. у.

Словник української мови: в 11 томах

ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що дзеленчати. Дзвони дзеленькали, а великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (Нечуй-Левицький, III, 1956, 193); Коні.. дзеленькали вудилами (Петро Панч, Вибр., 1947, 376).

Ілюстрації