Дворянин
Зміст
Словник Грінченка
Дворянин, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Гол. І. 122. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. Мет. 114. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин. Ном.
Сучасний словник
ДВОРЯНИ́Н, а, чол. Особа, що належить до дворянства. Під князями стояли дворяни (властителі більших маєтків земських), далі.. дрібна шляхта, врешті мужики (Іван Франко, XVI, 1955, 414); Дворянин з походження, піднісся Пушкін могутнім помахом крил над своїм класом і над своїм віком (Максим Рильський, III, 1956, 9).
Походження
Походить від іменника двір , далі від праслав. * dvorь, від кіт. в числі іншого відбулися: ст.-слав. двір , ст.-слав. дворьцов ; пор .: укр. двір (рід. п. двору), біл. двір, чак. dvór (рід. п. dvorȁ), сербохорв. дво̑р (рід. п. двópa), словенська. dvòr (рід. п. dvóra), чеськ. dvůr (рід. п. dvora), польськ. dwór (рід. п. dworu), ст.-калюж., н.-калюж. dwór. Родинно Латвійська. Dvars , др.-інд. dvāram « ворота », ін-перс. duvarayā-maiy «біля моїх воріт»; пов'язане чергуванням з двері . Лат. Forum « передній двір; (ринкова) площа », зближує перш за двір , тепер пов'язують з лат. forus « дошка », др.-ст.-ньому. bara « бар'єр , перешкода », Нов.-ст.-ньому. Ваrrе « брус , болванка » . Рос. двір «особи, що оточують монарха» калька ньому. Hof або його джерела - франц. cour . Використано дані словника М. Фасмера ; см. Список літератури .
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
дворянин - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| називний | дворянин | дворяни |
| родовий | дворянина | дворян |
| давальний | дворянинові, дворянину | дворянам |
| знахідний | дворянина | дворян |
| орудний | дворянином | дворянами |
| місцевий | на/у дворянині, дворянинові | на/у дворянах |
| кличний | дворянине | дворяни |
