Далі

Далі, далій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр’я, у розумного далі. «Старче, село горить!» «А я за суму та далі посуну». Ном. № 4992. 2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. МВ. І. 106. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. 63. 2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далідалі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мог сиріточки на в’язях висять. 4) Подальше. Ти, дівчино, ти; подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. Млр. л. сб. 5) Далі-подалі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а даліподалі віддав. Харьк. у.

Сучасні словники

ДА́ЛІ, присл.

1. Вищ. ст. до далеко 1, 3, 4; // За межі чого-небудь.

2. Після цього (того); потім. До якого часу ми добре жили; далі зубожів мій брат (Марко Вовчок, I, 1955, 4); [Варка:] Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю (Марко Кропивницький, II, 1958, 226); // Крім того. Він патріот.. Хто, як не він, ще за часів студентства вісім місяців висидів у в'язниці?.. Далі — хто, як не він, підтримує молоді таланти..? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162).

3. Продовжуючи розпочате. — Ти тут, Соломи? — питав він і дрімав далі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); — Розкіш тут і людині, і худобі, — вів далі Григорій, який найбільше з усіх близнят любив ліси (Михайло Стельмах, I, 1962, 72); Старий знову замовк і категорично відмовився далі говорити (Юрій Смолич, I, 1958, 50); // Більш тривалий час; більше, довше. Село не буде терпіти далі пакості!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 280). ♦ Далі буде — буде продовження. Серед кущів .. процвітає шафран, який і посилаю тобі (Далі буде) (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Далі [свого] носа не бачити; Не бачити далі власного носа — бути обмеженим, своєкорисливим. — Вона, мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 437); Дивитися не далі власного носа — бути обмеженим, не помічати за частковим загального. Він дивиться не далі власного носа... (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 260); І так далі (і т. д.) — уживається після переліку і вказує, що його можна продовжити. Починає лазити [господиня] по підлозі, замітати, підмітати, вискрібати, витирати і т. д. і т. д. (Леся Українка, V, 1956, 38); Маємо замір зараз же скласти другий такий альманах, за ним третій і т. д. (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 201); [Не] мати далі — (не) мати продовження. Я занепокоєний, що не маю далі коректи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 235).