Давити

Давити, -влю, -виш, одн. в. давнути, давну, давнеш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. перех. і на кого — що, у що. Налягати своєю вагою; натискати. Чорногора важким своїм тілом давила землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318); Сухе груддя давило на рожеві трубки [посіву], безсилі пробити сіру шкаралупу, вони морщились і жовкли (Петро Панч, В дорозі, 1959, 46); — Може, далі пройдемо, на сухе? — Мені все одно, на мокрому навіть краще — в боки не давитиме (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 322). 2. перех., перен. Чинити утиски; гнобити. Почав [пан] нас тіснити, почав давити, — нема життя нашому братові (Панас Мирний, I, 1954, 183); Чим більше він, пролетаріат, давитиме буржуазію, тим шаленіша буде і її відсіч (Ленін, 28, 1951, 147); // Гнітити (про почуття, настрій). Важка дума, як камінь, давила її серце (Нечуй-Левицький, II, 1956, 62); Де й поділася та важка зажура, яка давила колись безправного в'язня (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 276); // Пересилювати що-небудь у собі; приглушувати. Я їх [сльози] давлю, здержую, а вони проти волі так і каплють [капають], так і каплють (Панас Мирний, I, 1954, 89); — Ні, ні! — без жалю давив я у собі всякий протест, — ніяких думок! (Степан Васильченко, II, 1959, 317). 3. перех. і неперех. З силою натискати; стискати, тиснути. — Не шкреби, дочко, ножем.., — сказала Кайдашиха. — Як же його шкребти, щоб не було чуть!.. — Не дуже дави ножем, моє серденько любе, то горщик не буде скавучать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284); [Петро:] Як то здорово носити таку одежу, щоб вона нігде [ніде] тебе не давила (Панас Мирний. V, 1955, 138); А ж ось двері піддалися, і натовп розлютованих панів линув у них, давлячи й штовхаючи один одного (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 109); * Образно. Просторий кабінет давив його душними обіймами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 271); // безос. Про почуття болю, стискання (у грудях, серці, голові). — А як було прийде вечір, — знов давить мене в грудях, тяжко мені, наче хто розриває мою душу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 63); — Спершу нудило мене, давило під серцем (Панас Мирний, І, 1954, 85); — Голова, знаєш, ніби чужа якась. Отут мені давить і штрика (Остап Вишня, I, 1956, 225). 4. перех. Розплющуючи, нищити (комах та інших дрібних істот). — Задавив уже! — гукнув дід. — Ні, я його [коника] не давив, — і лице малого скривилося (Панас Мирний, I, 1954, 176); Він уже здогадався, хто давив його голубів, але ні разу не заставав убивцю на місці злочину (Олесь Донченко, I, 1956, 68); // Навалившись, ударом калічити, вбивати. Коли чи п'є [Турн] — не проливає. Коли чи б'є — то вже влучає, Йому людей давить, як мух! (Іван Котляревський, I, 1952 193); На Вовка бідного насів [Лев] — Давив його, крутив... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). 5. перех. і без додатка, розм. Умертвляти, стискаючи горло; душити. Не раз бородатих давили [гайдамаки] купців, 1 коней і крам відбирали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 71); — Чутка ходила що дівчина задавила Загнибідиху. А глянути на неї — щось не віриться, щоб така давила (Панас Мирний, III, 1954, 144) 6. перех. Те саме, що чавити. [Парвус:] Нерон — той був великий виноградар в саду господнім, кетяги достиглі давив, і з їх крові вино робилось (Леся Українка, II, 1951, 349); Нигрібали з землі .. м'ясисті овочі, давили з них сік у казанки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 129). 7. перех. і без додатка, перен., розм. Морозити, заморожувати. Гуде, та виє. розгулявся Морозенко!.. Аж пищить усе, а він, немилосердний, давить (Панас Мирний, IV, 1955, 286); Зима.. віяла завірю хами, морозами давила й занудила мене до смутку (Степан Васильченко, I, 1959, 248); Снігу ще не було, але морози давили порепану землю (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 215)

Словник синонімів

Тиснути, натискати, гнітити; (сік) чавити; (на смерть) душити; (- взуття) Д. муляти, мулити; П. гнобити, пригнічувати, утискувати, пригноблювати, пригнітати; (жагу в собі) приглушувати; (обіймами) стискати; (як мух) плющити, нищити, калічити, вбивати; (морозом) морозити, заморожувати.

Українсько-російський словник

Давить; теснить (причинять неудобства, боль - об одежде, обуви; о физическом недомогании)

Фразеологічний словник української мови

(Важки́й) ка́мінь да́вить ду́шу (се́рце) кому. Хтось перебуває в гнітючому настрої, дуже страждає, переживає і т. ін.; кому-небудь дуже важко. Вона нічого і не спитала у доньки. Важкий камінь давив їй душу (Я. Баш). ка́мінь на се́рце да́вить. Камінь на серце давить, вночі тривожні сни (І. Гончаренко).

Дава́ти (задава́ти, дави́ти, зневажл. де́рти) / да́ти (зада́ти) хропака́. Міцно спати. На полиці напроти — два підлітки в робочих спецівках. Підмостили під голови грубі черевики й дають хропака (І. Муратов); — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Григорій Тютюнник); Радисти ще “деруть хропака”, бо вночі була якась заваруха, то не виспались (Григорій Тютюнник).

Дави́ти ка́менем (на се́рце (гру́ди)). Викликати тяжкий душевний стан, невеселий, гнітючий настрій; гнітити. Гірко йому (Петрусеві) на душі, важким каменем давили слова Шестірного, та й нікому і розважити, нікому одвести думки від глибокої образи (Панас Мирний); Безрадісні події на фронтах, туга по Україні, яку вже топтали німецькі фашисти, каменем давили на серце (П. Панч); Якесь важке, гнітюче почуття каменем давило груди (О. Донченко).

Дави́ти на всі га́льма. Використовувати без обмеження будь-які засоби і методи для досягнення чогось; діяти надзвичайно рішуче. Робимо справу великої ваги, а його одне слово, одна яка-небудь дурна витівка зможе зіпсувати все. Дави на всі гальма. Хай він відчує, що ми не збираємось потурати його неподобствам (Григорій Тютюнник).

Сльо́зи да́влять (ду́шать) / удави́ли кого. Хто-небудь ледь стримується від сильного плачу, приглушує плач. Стара не змогла довго сидіти у їх (Йосипа і Параски) — сльози давили її, непривітність невістки гнала з хати (Панас Мирний); Враз Харитя почула, що сльози душать її (М. Коцюбинський); Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (А. Тесленко).