Гілька

Гілька, -ки, ж. = Гілка. Рудч. Ск. І. 126.
ГІЛКА, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини.

І не подумавши німало, Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Котл., І, 1952, 124); 
Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати (Л. Укр., І, 1951, 153);