Гіллячко
Гіллячко, -ка, с. Ум. отъ II. гілля.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник української мови(1970-1980)
ГІ́ЛЛЯ́, гілля, сер. Збірн. до гілля. — Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Леся Українка, I, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Юрій Смолич, II, 1958, 7); * У порівняннях. А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля і густе В клена з вишнею (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 155). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 69.Коментарі (0) ГІЛЛЯ́, і, жін. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки — гілки, віти. — Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Павло Грабовський, I, 1959, 144); Дрімає садок у блакитній імлі... Ку-ку! — десь зозуля кує на гіллі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 7). ♦ [З] одної гіллі ягоди — одного походження, однакові. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Іван Франко, VII, 1951, 26).
http://ukrlit.org/slovnyk/гілля
Етимологічний словник
I. Гілля, лі, ж. = Гілка. Як од гіллі одірвався. Ном. № 3150. Мов одірвалось од гіллі одно-однісіньке під тином. Шевч. 427. Ум. Гіллонька, гіллячка, гілляченька. Та повій, вітроньку, підведи гіллоньку. Грин. III. 484. Ото гілляченьки із її рученьки. Рудан. І. 35. Хвалилася біла береза межи дубами своїми гіллячками. Чуб. ІІІ. 299.
II. Гілля, ля, с. соб. Вѣтви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Мет. 244. Ой дуб на березу гіллям похилився. Н. п. Ум. Гіллячко. Дубок і опустив гіллячко. Грин. І. 148
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/етимологічний
