Гілка

Гілка, -ки, ж. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. КС. 1887. VI. 457. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. V. 457, 458. Ум. Гілечка, гілочка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ГІЛКА, и, жін. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини. І не подумавши пімало, Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Іван Котляревський, I, 1952, 124); Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати (Леся Українка, I, 1951, 153); Латиш ішов просто на вершників і грався ліщиновою гілкою (Юрій Яновський, I, 1958, 113); * У порівняннях. Од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 263).