Гуртом

Гуртом, нар. 1) Совмѣстно, общими силами. Гуртом затівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці, та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптомъ. Купуйте все гуртом.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Спільними силами, колективно. Щасливо там жити, де гуртом робити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 348); — А хіба ж ми чужі між собою? Ми ж усі однієї громади; гуртом про все громадське й дбаємо (Панас Мирний, IV, 1955, 327); — Давайте ми краще весь оцей шматок землі гуртом засадимо деревами й кущами (Олександр Копиленко, Сон. райок, 1951, 22); // Усі разом, усією групою. [Старшина:] Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (Марко Кропивницький, II, 1958, 258); Вони стояли гуртом біля фонтана на центральній алеї парку (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 11).

2. Все разом; оптом.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РА́ЗОМ, присл.

1. Спільно, вкупі з ким-, чим-небудь. Довгі осінні вечори вони проводили разом за круглим столом попівської їдальні, при світлі тьмяної лампи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); Разом з цим листом засилаю до Вас і Ваші байки (Панас Мирний, V, 1955, 381); Самієв разом з начальником штабу взявся розробляти детальний план операції (Олесь Гончар, III, 1959, 96); // Спільними зусиллями, гуртом. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти (Іван Котляревський, I, 1952, 88); Дружно гупають довбні та ломи, цюкають сокири й лунають притишені трудові крики: «ра-зом! ра-зом!» (Андрій Головко, II, 1957, 348); Хуторяни, бачачи сумлінність троянчан, вже не глипали на них спідлоба, а працювали разом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 181); // Щільно один біля одного. На поріг з відрами і коромислом вискакує Уляна, грайливо, щоб заховати соромливу радість, викидає ноги в сторони, а коліна тримає разом. Отак, чеберяючи, і мчить до криниці (Михайло Стельмах, I, 1962, 105).