Гуркнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Гуркнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. І. 54. См. Грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.
