Гунявий

Гунявий, -а, -е = Гугнявий. гу́ня́вий (розм.) який говорить, співає й т. ін. нерозбірливо, у ніс.

Тлумачний словник

ГУГНЯ́ВИЙ, а, е 1. — Зав'язала собі світ за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 118);

2.З носовим відтінком. Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликав хлопців (Леся Українка, III, 1952, 557); У дітей, що видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м'якого піднебіння, що цілком змінює нормальний голос І робить його гугнявим (Шкільна гігієна, 1954, 309).

Ілюстрації