Гулька
Гулька, -ки, ж. Развлеченіе, гуляніе, бездѣліе. А я з гульки додомоньку єсть де відпочити. Гол. І. 128. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Гол. ІІІ. 82. Ти все в питки та все в гульки, а об смерті нема й думки. Грин. ІІІ. 144.
Сучасні словники
ГУ́ЛЬКИ, льок, мн., розм. Те саме, що гулі 1. А гульки, кажуть, доведуть, що й попоїсти не дадуть (Іван Манжура, Тв., 1955, 64); — І сорома тобі нема, — озвалась мати, — тато от-от духу пуститься, а тобі гульки в голові!.. (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 75); Вуркнув [Лобода]: — Що за гульки на роботі? (Степан Олійник, Вибр., 1959, 217). ГУЛІ 1, ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Степан Васильченко, III, 1960, 61); — Поки не почалася жнив'яна пора, молодь охоче затіває гулі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 44). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190.Коментарі (0) ГУЛІ 2, невідм., дит., розм. Те саме, що гуляти. Не плач, дитинко, гулі підемо (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 191.Коментарі (0) ГУЛІ 3, мн. (одн. ґуля, і, жін.), нар.-поет. Голуби. Цитьте, гулі, не гудіте, Спить матуся, не збудіте (Павло Чубинський, V, 1874, 454); Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, сірі, білі та рябі (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 191.Коментарі (0) ГУЛІ 4, виг. Уживається для кликання голубів. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
|
