Гукнути

Гукнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гл. гукати. Як стукне, так і гукне. Ном. № 7128. Гукнув: здоров, дядьку! Рудч. Ск. II. 80. Загомонять самопали, гукнуть гаківниці. Шевч. 450.

ГУКНУТИ, гукну, гукнеш, док., розм. Одпокр. до гукати.

Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч., II, 1953, 182);

Навколо здригнулась земля... Гукнули гармати удруге (Стар., Поет. тв., 1958, 215);

Паровоз гукнув, поїзд рушив (Жур., Даша, 1961, 55).

ГУКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Одпокр. до гукати. - Згода, згода! - гукнула громада як один чоловік (Н.-Лев., III, 1956, 10); Гафійка гукнула подругу (Козл., Ю. Крук, 1957, 81); Полковник гукнув, щоб принесли люльку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 382); Лейба гукнув на політників, і довгі ряди дівчат та парубків заворушились і наче посипались до куреня (Н.-Лев., ІІ, 1956, 32).

Словник української мови

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=гукнути

Переклад на англійську

https://context.reverso.net/переклад/українська-англійська/гукнути