Грізьба

Грізьба, -би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.

Сучасні словники

ГРІЗЬБА́, ГРОЗЬБА́, и, жін. Погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою (Панас Мирний, I, 1954, 114); Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 548).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 170.

Ілюстрації