Граматика
Граматика, -ки, ж, 1) Грамматика. Ном. № 10439. 2) Третій изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ГРАМА́ТИКА, и, жін.
1. Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення. Тепер російська наука, вже має найбільшу за весь час її існування граматику російської літературної мови, ..побудовану досить раціонально і придатну служити добрим довідником з цілого ряду питань (Мовознавство, XIII, 1955, 6); Нікого не може задовольнити тепер одне із старовинних визначень граматики як «искусства правильно писать и читать» (Максим Рильський, III, 1955, 167);
// Навчальний предмет цієї науки. — То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 266); Несподівано вона почала з того, що продиктувала нам завдання додому з граматики (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 25);
// Підручник з цього павчального предмета. Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник, або граматику, або читанку (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 29); Узявши граматику, прочитав він два рядки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 148).
2. Будова і форми слова, речення і словосполучення певної мови або групи мов;
// розм., рідко. Те саме, що орфографія. [Храпко:] А ну скажи, як по граматиці пишеться апеляція? (Панас Мирний, V, 1955, 134).
3. іст., розм. Третій із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії. Я ж таки академіст, філософ, а вона і в граматиці і в риториці не була (Нечуй-Левицький, III, 1956, 17).