Грабіжник

Грабіжник, -ка, м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатериносл. у.

Сучасні словники

ГРАБІЖНИК, а, чол. Той, хто грабує,. — Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Панас Мирний, IV, 1955, 331); — Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували, погнали за море з народним добром (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 333); Воєнні союзи імперіалістів ніколи не відзначалися достатньою міцністю, бо це були союзи грабіжників, агресорів (Комуніст України, 5, 1965, 62); * Образно. На підмогу пастухам додано ще злющих кудлатих псів, лютих ворогів сірого грабіжника — вовка (Олесь Донченко, I, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 151.

Ілюстрації