Граблі

Граблі, -бель, -блів, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскіп, на концы котораго прикрѣпленъ валок, а въ послѣдній вставлены зубці. Шух. I. 166. Въ другихъ мѣстностяхъ держівно называется ''''граблисько, граблище, грабильно; два другія названія: валок і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Грабельки. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати. Чуб. V. 29.

Сучасні словники

Вікіпедія:Граблі — сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі. Українці знали два види грабель - дерев'яні та залізні. Обидва могли бути ручними та кінними. Ручні дерев'яні граблі складалися з валка довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивали зубці (переважно 9-10 см, на Півдні України 20-30 см) 10-12 см завдовжки, а збоку — держак (граблисько). Останній робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці. Дерев'яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.

Причіпні механічні граблі На початку XX сторіччя з'явились ручні залізні граблі, валок і гвіздкоподібні зубці яких виготовлялись фабрично. Ці граблі використовувались здебільшого для загрібання грядок. На Півдні України поряд із ручними заможні селяни застосовували масивні дерев'яні кінні граблі з валком до 240 см та 40 зубцями до 50 см кожен. Ними підгрібали звичайно колоски у полі після того, як снопи були вивезені. З кінця XIX сторіччя для виконання цієї роботи у великих господарствах стали використовувати фабричні кінні залізні граблі — так звані гребки (гребалки). У сучасному промисловому сільському господарстві граблями називають причіпні комплексні пристрої різного типу, що призначені для виконання аналогічних функцій в умовах великих земельних угідь.