Гото́во

Гото́во, нар. Готово. Готово. Шевч. 441.

1) Підтвердження готовності чи завершення. Готово, можна йти!

2) Згода, прийняття. — Підеш зі мною? — Готово.

Ум. Гото́вочко.

Джерело: Словник української мови Б. Грінченка. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 319.

Зміст

Тлумачення слова у сучасних словниках Готово, завершено; згода чи підтвердження. розм. Так, гаразд (у відповідь на пропозицію).

Га́разд, нар. Добре, згоден. До́бре, нар. Підтвердження готовності.