Голка

Підпис під зображенням

Зміст

1 Голка
2 Словник української мови Бориса Грінченка
3 Сучасні словники
4 Ілюстрації
5 Медіа
6 Див. також

Голка

Голка — довгий тонкий загострений інструмент з твердого матеріалу (раніше з кістки). Найчастіше відомі швацькі голки з голковим вушком для нитки з одного боку. Використовується для руйнування або деформації об'єкта з метою здобуття яких-небудь нових властивостей об'єкта або його подолання. Унаслідок незначної площі вістря голки сила, прикладена уздовж голки, зосереджується на невеликому просторі. Ця обставина дозволяє голкам не ушкоджуючись протикати матеріал, твердість якого менша твердості матеріалу голки. Голкою називаються також багато інших предметів, що мають подібну форму.

Словник української мови Бориса Грінченка

Голка, -ки, ж. 1) Игла, иголка. Місячно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Гола голка. Игла безъ нитки. Черном. 2) Голки заганяти. Запускать шпильки. Почне їй голки заганяти.... все про хлопців їй плеще. Мир. Пов. І. 119. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце. Мир. Пов. І. 119.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГОЛКА, и, жін тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття. Ухопила [Оксана] рукав від сорочки, узяла голку, протягла нитку, та й забула узлика зав'язати (Квітка-Основ'яненко. II, 1956, 438); Зараз знайшла (Марія) голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (Андрій Головко, II, 1957, 154);