Гойна

Гойна, -ни, ж. Побѣгушка, вертушка. Брацл. у. .Гойна Яка загоює пошкодження на тілі; цілюща. - Є у нас м'які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає (Л. Укр., І, 1951, 433); * Образно. Милий, тихий, гойний для втомленої душі божественний краєвид (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 547).

ГОЙНИЙ2, а, е, розм. Щедрий, багатий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев., IV, 1956, 229); Стрілася [Марія] з життям, гойним на поневіряння, злидні і муки (Рибак, Час.., 1960, 84).

                   Орфографія (словоформи)

гойний - прикметник ВІДМІНОК ЧОЛ. РІД ЖІН. РІД СЕР. РІД МНОЖИНА Називний гойний гойна гойне гойні Родовий гойного гойної гойного гойних Давальний гойному гойній гойному гойним Знахідний гойний, гойного гойну , гойних Орудний гойним гойною гойним гойними Місцевий на/у гойному, гойнім на/у гойній, на/у гойному, гойнім на/у гойних