Годящий
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Годящий, -а, -е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. Ном. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь їдь на йому у Січ. Стор. І. 122. А тут ще недостатки... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. І. 52. Округ хутора годящий вал. КЧР. 5. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля. О. 1862. ІІІ. Кулишъ
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОДЯ́ЩИЙ, а, е, розм. Придатний для чого-небудь, який відповідав певним вимогам. А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочки, ні одежинки годящої (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Весь годящий ліс десятники тут же значили крейдою (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 138); Давид знову схилився над книжками. Одбирав, які годящі, які оправляти, які на горище (Андрій Головко, II, 1957, 99); Минулої осені пішов до Червоної Армії четвертий син — Павло. Коли я почула про це, зраділа, що й четвертого признали здоровим і годящим (Юрій Яновський, V, 1959, 156); // рідко. Який має позитивні якості (про людину). Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487).
