Гніт

Гніт, -ту, м. 1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. См. Гнітити хліб.

Гніт ГНІТ (утискування когось) гноблення, утиск. [1]

Гніт 1. род. а. Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт, — кусок граніту або мармурової плити (Українські страви. 1957, 408); Бочки і діжки через кожні 5—6 днів обмивають зовні кип'яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт (Колгоспник України, 8, 1956, 36); * У порівняннях. Сум найшов на неї несподівано й неначе важким гнітом нагнітив її душу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 295); // род. у. Тиск, тиснення чого-небудь. Черствім серце, гасне ум, Безсилі груди рвуться з болю; Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Павло Грабовський, I, 1959, 189); * Образно. Часом, він [Єгипет] ворушивсь.. Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам'яної (Леся Українка, З, 1951, 423).

2. род. у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить: тягар. Коли ж погадає [Чіпка], як вони поберуться, житимуть у парі, — од серця одійде важкий гніт (Панас Мирний, II, 1954, 237); Пам'ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6).

3. род. у. Насильним вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення. Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36); Москва — це центр нового соціалістичного суспільства, а якому немає, класового і національного гніту (Микола Бажан, Наша Москва 1954, 405).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 96. [2]

ГнітҐніт, ґнота. Стрічка або шнур, що використовується для горіння в гасових лампах, свічках тощо. Тихо потріскує ґніт у лампі (В.Кучер); Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний); Лежать при гарматах горами ядра, стоїть в бочках порох, наготовлено в надійному місці сухі ґноти (Н.Рибак).

       Гніт. 1. р. -у. Гноблення, пригнічення. Народ століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю (О.Олесь); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П.Грабовський); Вперше в житті наліг йому на душу тяжкий гніт розпачливої безвиході (С.Голованівський). 2. р. -а. Важкий предмет, що його кладуть на що-небудь для постійного тиснення. Часом він \[Єгипет\] ворушивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо покрикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам’яної (Леся Українка).

[<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53904/30562.html">ҐНІТ , ГНІТ</a>]