Глухова Дар'я Андріївна

Персональні дані

Фото

ПІБ

Глухова Дар'я Андріївна

Група

ЖУРб-2-21-4.0д

Електронна пошта

• назва посилання

Навчальна діяльність

Навчання на MOOC

Навчання на масових відкритих онлайн курсах)

Навчальна практика

Студентське інтернет-радіо «Radio BG» Університету Грінченка. Робила аудіозапис уривку з прози для постановки голосу та правильного наголошення.

Мої проекти

Матеріали опубліковані в загальноукраїнському часописі "Рідний край" у випусках від 9 та 17 жовтня 2024 року.

З історії місцевої преси України

Цією статтею ми відкриваємо цикл публікацій з історії місцевої преси Полтавщини. Наша мета розповісти вплив часу, історичних подій та зміни влади впливали на газети.

Свій цикл ми починаємо з далекого 1906 року з історії преси повітового міста Гадяч, що знаходиться на півночі Полтавщини. Після революції 1905 року, в Російській імперії, до складу якої входив Гадяч, відбулися перші спроби політичних реформ, зокрема заснування Державної думи, що створило певні надії на демократичні зміни. Для преси такою надією став підписаний імператором Миколою II Маніфест 17 жовтня, що надавав підданим імперії права та свободи. Так і з’явилася «Газета Гадяцького земства», що проіснувала більше десятиліття. Перша світова війна стала причиною для воєнної цензури, але редакція сумлінно продовжувала випускати газету друком. Все більше матеріалів в «Газеті Гадяцького земства» були написані українською мовою, найбільша кількість який припадає на другу половину 1917-1918 років, що стало поштовхом для перейменування видання на «Рідний край».

Всі роки Гадяч не лишався осторонь буремних подіях української революції, боротьби з більшовиками, німецької окупації та денікінцями, що визначило його подальшу долю як частини радянської України. Саме в 1919 році «Газета Гадяцького земства» припинила своє існування. На зміну їй прийшли «Известия», що видавалися більшовиками. Ця газета виходила з лютого по серпень 1919 року, а з приходом до влади Добровольчої армії Денікіна, війська якої захопили Гадяч з серпня-вересня 1919 року. Денікінська влада відновила вихід газети «Гадяцького земства», але російською мовою. Так вона стала рупором проросійської пропаганди.

В листопаді 1919 року Гадяч знову і остаточно був захоплений більшовиками, що поставило крапку в чотирнадцятирічної історії першої Гадяцької повітової газети, що була остаточно знищена радянською владою. У 1920 році, після встановлення більшовицького контролю, почалася політика радянізації та колективізації, яка глибоко вплинула на життя регіону. Важливим елементом радянської пропаганди став розвиток мережі УКРОСТА (Українського відділу Російського телеграфного агентства), який поширював новини через місцеві стінні газети. Ці газети відігравали важливу роль у пропаганді більшовицьких ідей, інформували населення про плани колективізації та індустріалізації під час Голоду. Стінні газети містили в собі короткі замітки, повідомлення та лаконічні звернення від комуністичної партії, що сприяло швидкому поширенню інформації серед населення.

Газета «Зоря» теж видавалася більшовиками від 1920 року та була ще одним інструментом пропаганди та поширенню комуністичної ідеології серед населення. Логічно, що й мова видання була російською, але це не допомогло Зорі проіснувати більше двох років. «Медицинский голос» мав лише один випуск надрукований 15 серпня 1921 року. Він був присвячений 2 санітарному та 4 делегатському з’їзду. В цьому випуску було вшановано пам’ять всіх загиблих лікарів, що боролися з епідемією тифу, що вирувала і на території Гадячу в 1918-1920 роках. Після одного надрукованого випуску газета зникла і більше не виходила друком.

У 1922 році в Гадячі друком виходить газета «Бюлетень», що також знаходилась під контролем більшовицької партії. Всі комуністичні наративи видань попередників залишились незмінними. 19 вересня 1922 року не зважаючи на існуючий «Бюлетень» було видано лише один випуск газети, що називалась «В Армію». Головною метою друку цієї газети було оголошення про обов’язкову службу в армії для чоловіків.

Після адміністративної реформи 1923 року та втратою Гадячем основних адміністративних, партійних функцій і включення територій колишнього Гадяцького повіту до складу Роменської округи. Від того часу й до жовтня 1930 року Гадяч і район були позбавлені власної друкованої преси. Лише адміністративна реформа України 1930 року надала можливість відновлення на території Гадяцького району місцевої преси. 1 жовтня 1930 року вважається заснуванням нової Гадяцької районної газети «Будівник соціялізму».

У 1930–1945 роках Гадяцький район на Полтавщині зазнав значних змін, пов’язаних з політичними репресіями, колективізацією та наслідками Другої світової війни. На початку 1930-х років масова колективізація супроводжувалася репресіями проти куркулів, які влада звинувачувала в опорі соціалістичним перетворенням. Голодомор 1932–1933 років, спричинений політикою Сталіна, забрав тисячі життів у районі. У цей період районна газета «Будівник соціалізму» (з’явилась друком 1 жовтня 1930 року) стала ключовим інструментом пропаганди, закликаючи до колективної праці та підтримуючи радянську ідеологію. Під час Другої світової війни, у 1941–1944 роках, Гадяч був окупований німецькими військами, що призвело до масштабних руйнувань та загибелі людей, а також появи газети «Гадяцька газета», що друкувалась під пильним наглядом армії Німеччини. Після визволення району в 1943 році радянська влада відновила контроль, продовживши друк «Будівника соціалізму». Під цією назвою газета виходила до травня 1961 року.

У 1961 році XXII з'їзд КПРС затвердив програму будівництва комунізму, що знайшло відображення в перейменуванні місцевої газети на «Будівник комунізму» в рамках загально політичної кампанії тодішньої влади. Газета пропагувала комуністичну ідеологію, поширюючи пропаганду досягнень соціалістичної праці, підтримуючи місцевих ударників та звітувала про виконання планів. Після початку політики перебудови та гласності в 1985 році район, як і вся Україна, поступово перейшов до демократизації та підготовки до здобуття незалежності в 1991 році.

На хвилі демократизації процесів та здобуття свобод — газета «Будівник комунізму» знову змінила свою назву на Гадяцький вісник, останній випуск якого вийшов в червні 2022 року. Так завершилась дев’яносторічна історія гадяцьких газет заснованих радянською владою, що проіснувавши ще 32 роки після здобуття Україною незалежності.

Газета «Рідний край» була відроджена через 105 роки після виходу друком останнього випуску (датувався 1919 роком) з метою продовжити просвітницьку та культурну діяльність.

Дар’я Глухова, студентка факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

ЯК ЗАСНОВУВАЛАСЯ ТА РОЗВИВАЛАСЯ ГАДЯЦЬКА ДРУКОВАНА ПРЕСА НА ПОЧАТКУ 20-ГО СТОЛІТТЯ

Більше ніж сто років тому на Полтавщині в Гадяцькому повіті з’явилась перша газета, що стало великим початком для місцевої преси. Історія гадяцької друкованої преси бере свій початок ще від 1906 року, коли у місті Гадячі, що на Полтавщині було видано перший випуск «Газети Гадячскаго земства». Від того дня газета продовжувала існувати до 1919 року переживши навіть Першу світову війну і буревії 1917 – 1918 років.

На звернення Гадяцької земської управи, що нажаль не збереглося до наших часів, канцелярією Головного Управління в справах друку 29 грудня 1905 року ухвалено рішення, яким було затверджено програму «Газети Гадячскаго земства». Цей документ став офіційним дозволом для створення газети в Гадячі. (зображення програми «Газети Гадячскаго земства»)

Перший випуск «Газети Гадячскаго земства» від 2 січня 1906 року містить велике звернення редакції. У якому розповідається про основні причини для заснування газети та головну ідею редакції. Майже за два місяці до виходу у світ першого випуску газети був оприлюднений Маніфест 17 жовтня, що дарував звичайному населенню тодішньої Російської імперії права та свободи. «Газета Гадячскаго земства» була створена для просвітницької діяльності, та вважали своєю аудиторією малограмотних селян, що не мали можливості для будь-якого навчання. Редакція запросила до співпраці інтелігенцію та бібліотеки заради того, щоб населення ставало більш обізнаним.

В першому випуску також було представлено газетні рубрики, що стали незмінними: телеграми, хроніка, кореспонденція Гадяцького повіту, сільсько-господарський відділ та рекламні оголошення. Літературна рубрика з’явилась в майбутніх випусках, тож і освітній напрямок газетою був підкорений.

З роками «Газета Гадячскаго земства» збільшувала власну аудиторію та зміцнювала свої позицію місцевої газети, але такий позитивний розвиток привертає не лише увагу потенційних передплатників. Позитивний образ газети в очах читачів став причиною посиленої уваги зі сторони влади. Одна необережна публікація призвела до того, що проти газети було розпочате кримінальне провадження.

Було знайдено документ № 433, що надійшов у Головне Управління в справах Друку 6 грудня 1909 року і мав такий текст: «Для виконання циркуляра від 14 грудня 1905 року за № 14704, маю честь представити список, по закріпленій формі, кримінальних переслідувань, розпочатих мною за порушення законів про друк, знайдених серед тих, що перебувають під моїм наглядом періодичних видань». (зображення документа про розпочату кримінальну справу)

Ця кримінальна справа була розпочата через випуск, що датувався 19 жовтня того ж року. Нажаль в В документах, що збереглися, не розповідається як саме кримінальне провадження вплинуло на редакцію газети.

За шість років активної діяльності гадяцька газета змінювалась в дрібницях: верстка ставала більш складною, а рубрики займали більшу кількість сторінок, проте в 1912 році відбулися найпомітніші зміни. Звичайний для тогочасної газети формат (великі та широкі сторінки) був змінений на зменшений варіант із більшою кількістю шпальт. Чотири роки газета друкувалася в меншому форматі, але певно це приносило деякі незручності для редакції й, в решті решт наприкінці 1916 року, було вирішено повернутись до класичного вигляду. Зважаючи на роки існування газети більшу частину часу існування газети мовою видання була російська, але і тут без цікавих фактів не обійшлося!

У першому випуску газети від 2 січня 1906 року редакція надрукувала таке оголошення:

«На ім’я Голови Земської Управи отримано заяву Полтавського українського союзу рівноправності жінок з проханням видавати газету Гадячскаго земства українською мовою. Співчувая бажанням, що висловленні в заяві, редакція зі своєї сторони повинна зазначити, що видавництво газети українською мовою залежить від земського зібрання, що ж стосується друку українською мовою статей і кореспонденції, то редакція за надсилання таких статей буде дуже вдячна». (зображення з відповіддю редакції на звернення, 2 січня 1906 року)

Читачі надсилали власні матеріали які розповідали про їх радості й печалі, обурення та місцеві чутки. Ці тексти не були обмежені жанрами, тож траплялися листи з новинами, що були написані наче невеличкі художні твори. Гарним прикладом такого матеріалу є публікація з назвою «Ніч в селі», що була надрукована у випуску від 6 січня 1910 року. Невеликий текст сповнений холоду й суму, розповідає про загибель двох дорослих й однієї дитини від сибірської язви. (зображення публікація «Ніч в селі» від 6 січня 1910 року)

Згадуючи про тексти які були надруковані в газеті не можна не згадати про публікації періоду Першої світової війни, оскільки вони мали певні особливості. Війни та революції завжди становлять загрозу для свободи слова, бо контроль наративу – це влада над розумом людей. Від початку Першої світової війни «Газета Гадячскаго земства» активно висвітлювала важливі події на фронтах по всьому світу, але, на вимоги часу, у випуску від 27 квітня 1916 року з’явився напис «дозволено воєнною цензурою». З того часу всі випуски мали таку позначку. Новини з фронтів все ще друкувалися, але багато з текстів не пройшли цензуру. Перевірка відбувалася вже після того, як газета була надрукована. Всі статті, що не подобались цензорам, перекривались чорними «сніжинками» просто поверх тексту. На шпальтах з’являлись колонки чорного кольору, але не надто часто. Можливо редакція намагалась робити самоцензуру, що б не мати проблем із цензорами, проте ідеально це зробити не завжди вдавалося. (два зображення з цензурою)

За більш ніж десятиліття існування газети в її історії починались і закінчувались розділи. Деякі з них були причинами набуття гіркого досвіду, а інші ставали початком для нових можливостей. Одним із таких початків було звернення Полтавського українського союзу рівноправності жінок з проханням видавати газету Гадячского земства українською мовою.

В майбутньому «Газету Гадячскаго земства» очікують великі зміни, зерно для яких було пророщено ще давно.

Дар’я Глухова, студентка факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка