Глинка
Глинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ глина. 2) Фарфоровая глина. Кіев. Черниг.
Зміст
Сучасні словники
Сучасний словник тлумачить слово глинка ( від слова ГЛИ́НА) - (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬзаст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн.,ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Пісок, глина, невеличкі камінці зривалися з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний); [Ярун:] Коли ж я взяв кількох будівників, То почали скудель перевертати І вапною закидали мене! (І. Кочерга); Іграшки перед глазуруваннямобливали побілом (з журналу); Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала.. розстругувати мокру глину (О. Ільченко); -Захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (А. Головко); Тут [на Україні] знаходяться багаті родовища каолінів (І. Цюпа); Погана земля мені трапилась, глей та пісок (О. Донченко).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Всесвітній словник української мови; сучасний український словник.
