Гладущик

Гладущик, -ка, м. Молочный глиняный кувшинъ съ широкимъ и короткимъ горломъ. Могил. у. КС. 1893. VII. 76.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГЛАДУ́ЩИК, а, чол., діал. Широкогорлий глек для молока. [Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Марко Кропивницький, II, 1958, 295); — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 122).

Всесвітній словник української мови

ГЛАДУ́ЩИК діал., висока кругла посудина, розширена донизу діал. Марія Встала та й пішла З глеком по воду до криниці (Т. Шевченко); Килина подала вечерю на стіл - хліба й молока глечик (А. Головко); А який квас пили ми із скляних дзбанів! (Д. Бедзик); Хтось подав йому горнятко з кашею, ще хтось сунув збан із питвом (П. Загребельний); Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій Над тихим джерелом (М. Рильський); На вікні у Зоні помітила Леся білий фарфоровий збанок (Ірина Вільде); Підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбана (Ганна Барвінок); Дістав [Черевань] із полички жбан, прехимерно з срібла вилитий і що то вже за приукрашений! (П. Куліш); -Харчів покладіть.. В мою полотняну торбинку: Червоного жбанок старого вина Та білого хліба скоринку (Л. Первомайський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М. Стельмах); Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський); Лежав [Нюх], мов пень, на постелі.. й кварту за квартою дудлив сметану з гладущика (П. Козланюк); Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (О. Кобилянська).

Ілюстрації