Гладити
Зміст
Словник Грінченка
Гладити, -джу, -диш, гл. 1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. Гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: Гладити «додому» и «з дому». Св. Л. 146. 2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить, 3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити. Кобел. у. 4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить. Гол. ІІ. 7.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГЛАДИТИ, джу, диш, недок., перех.
1. Проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. Встає, [Дрансес], ус гладить.. Дає одвіт царю (Іван Котляревський, I, 1952, 276); Мар'ян гладив круглу, закучерявлену бороду й задоволено усміхався (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 32); // Пестити, легко проводячи долонею. Раптом згадав [Доря] свої іменини і легку руку, що так ніжно гладила його по голівці, — і знову тихо заплакав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 382); Мить гладить [Юлдаш] оксамитну шию коня, а він тикається м'якими губами хлопцеві в руку й тихенько ірже (Олесь Донченко, I, 1956, 144); * Образно. Ранковий промінь гладить скроні, тремтить на віях, на щоці... (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 101). ♦ Гладити за шерстю — робити або говорити кому-небудь приємне; догоджати. — Я тобі скажу по правді, Параско, сердься — не сердься, — коли ти одного будеш гладить за шерстю, а другого проти шерсті, коли одному все, а другому — нічого, так воно завжди буде (Панас Мирний, IV, 1955, 104); Гладити [по голові (по голівці і т. ін.)] кого — поблажливо ставитись до чиїх-небудь вчинків; хвалити, потурати. [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); Щодня її приятельки забігали доводити, що люди гомонять, — кого судять, кого гладять... (Панас Мирний, IV, 1955, 62); Гладити проти шерсті — робити або говорили кому-небудь неприємне. [Микита:] Такий вже тихоня [Семен]: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе (Марко Кропивницький, I, 1958, 74).
2. розм. Те саме, що прасувати. Сама Леміщиха, люблячи без міри і без тями свою невісточку, часом служила їй, як наймичка: гладила сукні, спідниці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 236).
Ілюстрації
|
