Гарбуз

Гарбуз, -за, м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) Дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. Покуштувати, взяти, з’їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. Ум. Гарбузець. Ув. Гарбузище, гарбузяка.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 українська-англійська Словник
- 2.2 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Цікаві факти

Сучасні словники

Гарбуз одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура; плід - вел. (до 50 кг), використовують як харчову і кормову культуру; в Європі, Пн. та Пд. Америці та Азії вирощують численні сорти гарбуза, зокрема, г. великоплідний і г. твердокорий, з насіння якого добувають олію (т.зв. г. олійний).

Гарбуз, а, чол. 1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний, IV, 1955, 205); Гарбуз піднімає лапаті дзвоники (Андрій Малишко, I, 1956, 286). 2. Плід цієї рослини. Між ними [соняшниками] виблискували пиками здоровенні сірі гарбузи (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 5); * Образно. На столах серед спорожнілого посуду лежали жовті й червоні гарбузи голених голів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 97); * У порівняннях. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама вдолину, мов на гичці той гарбуз (Іван Франко, XI, 1952, 195).

Давати (дати, підносити, піднести) [печеного] гарбуза, жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Українські народні казки, 1951, 155) — Адже він тебе сватав, та ти піднесла йому печеного гарбуза? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); Дістати (з'їсти, покуштувати) [печеного] гарбуза — одержати відмову під час сватання. Не один з магнатів і князів умизгався за князівною [князівною], не один і залицявся, і кожному довелось.. покоштувать [покуштувати] гарбуза (Олекса Стороженко, I, 1957, 368); Стецько, діставши гарбуза від Уляни Шкуратової, пішов із Слобожанщини аж на Львівські землі (Остап Вишня, I, 1956, 268).

Гарбуз

годува́ти гарбуза́ми кого, жарт. Відмовляти тому, хто сватається. — У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Квітка-Основ’яненко); Дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує (М. Стельмах).
дава́ти (підно́сити) / да́ти (піднести́) (пече́ного) гарбуза́ кому, жарт. Відмовляти кому-небудь у сватанні. Гарна була дівчина, на все село. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Укр.. казки); Маринка наша довго ховалася, та син старости виказав,— він до неї колись сватався, а вона йому гарбуза піднесла (О. Іваненко); (Відьма:) Знаю, знаю про твою біду, якого тобі (сотнику) мудрого печеного гарбуза піднесла Йосипова Олена (Г. Квітка-Основ’яненко). роздава́ти гарбузи́ (про багатьох або багатьом). Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку, так скажена дівка всім женихам роздала гарбузи (В. Речмедін).
діста́ти (покуштува́ти) (пече́ного) гарбуза́ від кого і без додатка, жарт. Одержати відмову під час сватання, женихання, залицяння. Орися при першій же розмові нагадала йому Настю з Пісок.— Дістав гарбуза від дочки хазяйської, то тепер уже й біднячкою не гребуєш! (А. Головко); Не один з магнатів і князів .. залицявся (до княжної), .. і кожному довелось .. покоштувать (покуштувати) гарбуза (О. Стороженко). схопи́ти гарбуза́. (Назар Петрович:) Так що тобі, хлопче, мабуть доведеться схопити гарбуза. (Сергій:) Хай так. Я хочу почути це від неї самої (Л. Дмитерко).
оста́тися (лиши́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м, жарт. Дістати відмову під час сватання. Не один слав їй старостів, Та з гарбузом остався (П. Грабовський).
піти́ з гарбузо́м (з гарбуза́ми). Дістати відмову при сватанні. — Ну що? Будемо сватами, чи з гарбузами додому підеш? (М. Стельмах).
як ви́росте гарбу́з на вербі́, зі сл. бу́де, ста́не, ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не (буде, стане). А я ж думав — серце буде навіки твоє, Одказала дівчинонька: “Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі” (Л. Глібов).