Гайно

Гайно, -на, с. 1) Навозъ, испражненія. Нои. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. ѴІІІ. 49. 3) Медвѣжья берлога. Шух. L 22. 4) Безпорядокъ. Гайном стояти. Быть въ безпорядкѣ. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.

Гайно, нар. Мѣшкотно, медленно.

Сучасні словники

ГАЙНО, діал. Присл. до гайний 1.

ГАЙНО, а, с. , розм. 1. Гній, кал. * Крутиться, як те гайно в ополонці, і сам не знає, що він [Петлюра] таке! (Панч, На калин. мості, 1965, 105).

Гайно́м стоя́ти (поки́нути і т. ін.) — в безладді бути, покинути і т. ін. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном (Сл. Гр.); [Дід:] Так прибери, дочко, гарненько поприбирай тут. Не годиться ж усе тут гайном покинути, вибираючись з гори (Вас., III, 1960, 268).

Лігво або гніздо звіра. З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби ведмідь. (М. Коцюбинський) Якщо немає порожнього дупла, білка у верховітті дерев з гілочок будує собі кулясте гніздо, яке називається гайно. (з навч. літ.)