Гадючник

Словник Грінченка

Гадючник, -ка, м. 1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав. 2) Раст. = воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.

Сучасні словники

гадючник -а, ч. 1) Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. 2) перен. Скупчення ворожих сил. •• В'язоли́стий гадю́чник — багаторічна трав'яниста рослина родини розоцвітих.

Ілюстрації

Див. також

Землянка

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 11.

Зовнішні посилання

Словник