В’янути

В’янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в’яне. Ном. стр. 304, № 497. 2) Чахнуть, увядать. Чого в’янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихої мати в’яне, дочка червоніє. Шевч. 20. Серце в’яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в’яне. Нп. Твоє личенько біле рум’яне, хто на його гляне серденько в’яне. Мет. Волос в’яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в’яне, се слухаючи. Г. Барв. 441. Так співає, аж волос в’яне.

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

В'ЯНУТИ, ну, неш, недок. 1. Утрачати свіжість; всихати (про рослини). А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Тарас Шевченко, II, 1953, 176); Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в'яли трави й квіти на берегах (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189); * Образно. Одна по одній, як обморожені, в'янули і опадали, не розцвівши, квіти наших надій. Жахний концтабір висмоктував з нас останні краплини сил (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 9); // Утрачати свіжість, пружність; ставати зморшкуватим, кволим (про люське тіло). Ольга розуміла: промине ще рік чи два, і почне в'янути її молода краса (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 488).

2. перен. Утрачати рухливість, бадьорість; ставати млявим, байдужим. Вона несподівано в'яла і, не доївши страви, вставала від столу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Під колючим поглядом хазяїна ноги і руки в'януть, язик — наче чужий (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 156); // Поступово втрачати фізичну силу; марніти, слабнути. — Чого в'янеш, моя доню? — Стара не спитала (Тарас Шевченко, I, 1951, 50); Дивлюсь я та примічаю: почала моя Одарка в'янути, мізерніть (Нечуй-Левицький, I, 1956, 62); // Завмирати (про серце). Розсердився, розгнівався Мій милий на мене, А як гляне, серце в'яне І в нього і в мене (Українські народні ліричні пісні, 1958, 169).

♦ Вуха в'януть

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 799

Словник синонімів Караванського

В'ЯНУТИ (- зела) сохнути, всихати, зав'ядати, відцвітати, відмирати, ПРИВ'ЯВАТИ; (- красу) занепадати, пропадати, гинути, марніти; (- серце) завмирати, нити.

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

в'янути - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна

	ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа	в'яну	в'янемо
2 особа	в'янеш	в'янете
3 особа	в'яне	в'януть

	МАЙБУТНІЙ ЧАС
	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа	в'янутиму	в'янутимемо
2 особа	в'янутимеш	в'янутимете
3 особа	в'янутиме	в'янутимуть

	МИНУЛИЙ ЧАС
	ОДНИНА	МНОЖИНА
Чоловічий рід	в'янув
Жіночий рід	в'янула	в'янули
Середній рід	в'януло

	НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа		в'яньмо
2 особа	в'янь	в'яньте

ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній час	в'янучи
Минулий час	в'янувши

Ілюстрації

Джерела

1). Академічний тлумачний словник (1970—1980)

2).Словник синонімів Караванського

3). Орфографічний словник