Візник, -ка, м. Возница, кучеръ. Гол. І. 50. Кучеревий візниче, поганий воли швидче! Грин. ІІІ. 491. Ум. Візниченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. ІІІ. 548.
