Відтинати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Відтина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. Відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. Річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ. Мир. ХРВ. 17.
