Відрубувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = Відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. І. 140.
