Відник, -ка, м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. Ум. Відничок. Куди ти? Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на віднички й умийся. Чуб. V. 522.
