Відважний
Зміст
Словник Грінченка
Відважний, -а, -е. 1) Отважный, смѣлый. Ой ти, Івасю, відважний козаче. К. XII. 78.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Яка б страховина перед ним [Чіпкою] не вставала — не злякати їй його відважного духу (Панас Мирний, II, 1954, 52); — Відважні хлопчаки! І я колись був таким (Іван Франко, VI, 1951, 178); Хай славлять поети своїми піснями героїв відважних твоїх (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 68); // Який виражає відвагу. Інші будуть лунати пісні, Вільні, гучні, одважні та горді (Леся Українка, I, 1951, 173); Відважний вчинок; // у знач. ім. відважний, ного, чол. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець. Троянці всі тут заревли. Одважних стали обнімати (Іван Котляревський, I, 1952, 223).
Ілюстрації
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 560.
