Вуглярня
Вуглярня, -ні, ж. = Вуглярка , и, ж. 1. Жін. до вугля́р. 2. Місце, де випалюють деревне вугілля. Те вугля він сам випалював за хатами в ямі, що й досі називається вугляркою (Фр., IV, 1950, 187).
Академічний тлумачний словник
ВУГЛЯ́Р, а, чол. 1. Людина, що випалює деревне вугілля. А тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 125); Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші.. поспішали на Січ (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 67).
2. Те саме, що шахтар. На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (Микола Упеник, Вірші.. 1957, 176); І швидко строчить зброя вугляра, січе і ріже поклади [вугілля] (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 150).
ШАХТА́Р, я, чол. Гірник, що працює в шахті. Що божий день ми встаємо з півнями; Ще світяться по місту ліхтарі, А голод нас жене в підземні ями, Бо ми на те відвічні шахтарі (Павло Грабовський, I, 1959, 494); Завели в Донбасі здавна Добрий звичай шахтарі, — Якщо виконали плани — Світять зірку на копрі (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 51).
