Враждувати

Враждувати, -дую, -єш, гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. ІІІ. 251. Враждувати

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Враждувати, -дую, -єш, гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. ІІІ. 251.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВРАЖДУВАТИ

враждува́ти дієслово недоконаного виду

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВРАЖДУВАТИ див. враждати.

Матеріал з Вікісловника

ВРАЖДУВАТИ

ворогувати

ТЛУМАЧ

ВОРОГУВАТИ

ворогува

РІДНА МОВА

ВРАЖДУВАТИ

ворогувати

[1]

ВРАЖДУВАТИ

ворогувати

Онлайн словник українських рим

Рими до слова "враждувати" Відібрані рими

європеїзувати ігнорувати ідентифікувати

ідеологізувати ілюмінувати ілюструвати

імітувати іменувати іммігрувати

імплементувати імпонувати імпортувати

імпровізувати імунізувати інвертувати

інвестувати індексувати індукувати

інкримінувати інкрустувати інспірувати

Іноземні словники

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

враждувати(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?) Дієприслівникова форма: враждувавши, враждуючи

[2]

Враждувати - ворогувати Враждувати - ворогувати

[4]

враждувати – ворогувати, заворогувати, зворогувати, поворогувати

Ілюстрації

[5]

[6]

Медіа

[7] Українські пісні

Цікаві факти

[8]

Давайте выпьемо-но, хвате враждувати! Мало ли, чё ли пустомели-то брешуть?

[9]

невелика підбірка московизмів зі словника К. Андрусишина враждувати - ворогувати

[10]

ВРАЖДУВАТИ

ворогувати